Троє — це трохи

16

Напевно, багатьох з вас я відверто задовбали одним лише фактом свого існування. Дозвольте представитися: багатодітна мама. Хоча, на мій погляд, троє — це небагато, це цілком нормально.

Так, всі мої, від одного папи. Ми вміємо користуватись контрацептивами, інакше б не було різниці в чотири роки між дітьми.

Ні, не треба пхати старшої цукерочку: діти їдять досить солодкого, до того ж я не даю їм задубілу карамель.

У поліклініці нас викликають в кабінет тому, що ми записані на певний, слушний час, а не тому, що маємо право пройти без черги.

Ні, ми не сектанти, не воцерковлені, не алкоголіки, не наркомани і не жебраки.

Так, у нас є пільги на оплату комунальних послуг, транспорту, музичної школи, музеїв і зоопарку, і я не збираюся від них відмовлятися. Я що, з вашої кишені ці пільги витягла?

Ні, ми не візьмемо цю драную курточку, в якій виросло п’ятеро ваших племінників. У нас є гроші на новий одяг для дітей. Зрештою, ось соцзахист, при ній пункт прийому речей. Допоможіть краще людям, яким Екшн сно нема в що одягати дітлахів. Я знаю, де цей пункт знаходиться, тому що сама регулярно туди відношу те, з чого мої діти виросли.

Так, я заходжу в магазин з коляскою і двома старшими дітьми, маневруючи між стелажів. Мені не з ким залишити їх, я не кину їх чекати на вулиці. І якщо раптом мої діти щось зіпсують, ми оплатимо. Хоча вони мовчки йдуть поруч зі мною і з великим подивом дивляться на вашого єдиного і неповторного, коли він катається по підлозі в істериці.

З народженням третьої дитини суспільство намагається зробити з нашої родини якихось монстрів. За що? Ви так витончено заздрите моєї щасливої сім’ї, моєму непитущому і работящему чоловікові, вихованим, охайним і здоровим дітям? Може бути, у вас стоїть перед очима картина п’яної хабалки в оточенні замурзаних дітей від невідомих батьків? Але ми не такі. Та роззуйте очі, в кінці кінців! Що ж всіх під одну гребінку чесати?

Ми любимо своїх дітей, у нас є на них сили, час і кошти. Ось чому у нас троє, а зовсім не з тих причин, які ви самі собі придумали. Так, я буду говорити своїм дітям: «Не слухайте, тітка перегрілася». «Не слухайте, старенька бабуся, у неї маразм». «Не слухайте, дядько хворий».

Спасибі тим адекватним людям, які можуть допомогти, притримавши двері, які вкажуть на вільну касу в супермаркеті, які пересядуть в автобусі на інше місце, щоб мої були всі поряд, під наглядом, і при цьому не висловлюють маячних версій щодо моєї сім’ї. Спасибі вам велике! А всі інші неадеквати — задовбали.