Книги: розумні й душевні

13

— Що-що ти читаєш? Фентезі? І не соромно в такому віці казки читати? Краще б розумні книги почитав… У мене донька десятирічна такі книги любить. «Гаррі Поттера» все прочитала.

Ну, дочка прочитала — молодець. А ти? Прочитав? Ні? А що взагалі читаєш в останні роки? Ах, «розумні книжки»? І багато подужав? Три за пару років. Ну так, досягнення. Ні, справді досягнення: всі, хто до цього пропонував мені замість казок читати «розумні книжки», за ті ж три роки не прочитали жодної — ні розумною, ні дурною.

Люди, вам не приходило в голову, що читати одне і те ж твір можна на абсолютно різних рівнях сприйняття і розуміння? Запевняю вас: книга, прочитана в десять років і в сорок, дасть принципово різні враження.

У десять років я насолоджувався пригодами героїв. Нині мене приводять у захват зміни психологічного портрета персонажа під впливом тих же пригод. Тоді я читав події, тепер читаю персонажів і автора. З чого ви взяли, що це менш цікаво?

— Хто в цій книзі головний лихоЕкшн ?
— Автор.

Я читаю і «розумні книжки», але перевагу віддаю розважального жанру. Розважальні книги менш розумні? Так, я відпочиваю мізками, читаючи їх. Але хіба відпочинок передбачає відключення? Читаючи «казки», я переношусь в інший світ. Інші правила, політика, світоустрій. Все це потрібно зрозуміти, прожити, в цьому треба розібратися. Це можливість пожити у внутрішньому світі іншої людини — автора.

В «розумних книжках» ми читаємо авторські думки, а розважальних — душу, бажання і мрії. Читати треба вміти, так.