Запасливий краще багатого

19

Ось вже протягом більш ніж одного місяця всім курсом проходимо польову практику. Пов’язано це, як можна зрозуміти, з життям в деякому віддаленні від цивілізації і великих магазинів. Маленький магазинчик є, але в ньому не так багато чого можна купити. Можна купити і сигарети.

От скажіть, панове курці, чому мені вистачило розуму перед від’їздом закупитися сигаретами в кількостях, достатніх для щоденного споживання, а вам ні? Ви не знаєте, скільки ви курите і не можете порахувати, яка кількість пачок вам необхідно на місяць? І чому тепер від вашого невміння вважати повинен страждати я, раздавший за вчорашній день три пачки, хоча зазвичай ледь викурюю одну.

Окей, багато людей викурюють по дві та більше пачок за день, і тягти з собою, крім усього іншого, ще й 80 пачок — так собі задоволення. Але до більшості з вас регулярно приїжджають батьки (хлопці, дівчата, брати, сестри). Так складно попросити їх привезти вам сигарети?

Особливо радують особистості, які пропонують продати їм пачку. Ні, не продам. І за 200 рублів, і за тисячу не продам. Тому що гроші, на жаль, не покуриш. А сигарети я купував саме для цього.

Так, я шалено радий, що завтра вам нарешті привезуть сигарети. Вам їх уже місяць завтра привозять, та все ніяк не довезуть.

Звичайно, найпростіший вихід — не давати від слова «зовсім». Але коли до тебе протягом дня підходять 40 чоловік і кожен слізно благає дати сигарету, відповідаючи на відмову презирливим поглядом і смертельною образою, відмовляти буває складно. Ось і виходить, що днів через три-чотири сигарети у мене закінчаться, і решту тиждень половина курсу залишиться, мабуть, без сигарет взагалі.