Ханойські вежі з чіпсів і банок

29

Каса супермаркету. Стою в черзі. Вільного часу повно: народ, що стоїть переді мною, шукає, чим заплатити за покупки; отримавши здачу, повертається за сигаретами; згадує пін-код картки; бігає до ваг, так як забув зважити огірки.

Використовую це я вільний час з деякою користю, щоб упорядкувати на стрічці свої покупки. Важке і міцне (пляшки з мінералкою, картоплю) маю на стрічці ближче до касира, легке і крихке (яйця, чіпси) — подалі. Відповідно, все важке, пройшовши руки касира, потрапить на дно пакету, а зверху виявиться легка дрібниця.

Підходить моя черга. Але що це? Касир, геть ігноруючи всі тягарі, які під’їхали на стрічці прямо під руки, підводиться, тягнеться, щоб все ж в першу чергу схопити і просканувати те, що повинно лежати зверху. В результаті я чекаю і не укладаю печиво, помідори та інші «ніжні» покупки до тих пір, поки касир не видасть мені в останню чергу кавун і консервні банки, з яких я і починаю все укладати в пакет. Природно, чергу втрачає пару хвилин, поки я не складу за порядком те, що один раз вже складав.

Це відбувається кожного разу. Касири, скажіть, ви це спеціально робите?