Подалі звідси

13

Залізничний вокзал.

— Здрастуйте, на завтра квитки туди-то в стільки-то, три місця, втомлений від спеки і людей пасажир вимучений посміхається касиру.

— Квитків на цей час немає, можу запропонувати в стільки-то по такій ціні, — касир бачить, що людина втомлена, і теж усміхається у відповідь.

— Добре, беру.

— З вас сотня грошей. Поїзд номер надцять, відправлення туди-то в стільки-то, прибуття в стільки-то. Спасибі, приємної подорожі!

— І вам спасибі, до побачення! — втомлений, але задоволений пасажир акуратно складає якісно надруковані квитки в гаманець. Квитки великого розміру, не загубляться, і упаковані в фірмовий конвертик. Касир говорить чемно, чітко і виразно, і хоча знаходиться за склом, все чути — варто мікрофон з динаміком, і касира чути чудово, незважаючи на залізяки по рейках «выльники» і «чмэхи» за дверима каси.

Окей? Окей!

Автовокзал.

— Здрастуйте, на завтра квитки туди-то в стільки-то, три місця, — той же пасажир, двома тижнями пізніше. Кінець травня, спека, мухи, кіоск з шаурмою — всі принади життя, коротше.

— Бу-бу-бу бу, — відповідає касир.

— Вибачте, вас не чути! — пасажир намагається почути хоч що-небудь крізь хрипкі крики «Пройшлася по шкірі голка-голочка», що доносяться з кафе, зробленого з однієї з кас автовокзалу.

— Бу-бу-бу бу! — касир підвищує голос. За кількістю складів і інтонації пасажир здогадується, що «бу-бу-бу бу» означає «квитків немає».

— Добре, а ось на цей рейс, який від’їжджає в стільки-то?

— Хрррррррр… Рейс без проводки! О, Лідочко, захо… хррррр, — мова касира переривається диким хрипом з непрацюючого динаміка. Касир сидить за склом, без динаміка і мікрофона не чути. В кімнатку каси входить копія касира — тітка за сорок, така жирна, що аж щоки тремтять, з паруючою чашкою в руках. Вони відволікає касира, і вони починають балакати. Рівно двадцять секунд.

— Вибачте, а що значить «без проводки»? — пасажир починає виходити з себе.

— Мені що, розірватися тут?! Не уймешься ніяк! Без проводки — значить, без проводки!

— Пийте чайок далі.

Пасажир розвертається і йде до диспетчера.

— Доброго дня. Два питання. Що таке рейс без проводки? І мені ось тільки що нахамив ось ця людина, до того ж ухиляється від виконання роботи, — пасажир налаштований рішуче.

— Рейс без проводки — значить, не внесений в базу даних рейсів з причини його скасування. А щодо касира… — зітхає сумно диспетчер. — Ось з приводу касира я нічим не можу вам допомогти. Ви у мене такий не перший, хто на неї скаржиться. Звільнити не можемо: це родичка подруги начальника станції.

Окей? Так, окей. Тому що це вже норма. Аж доки, товариші?

Особливий привіт тим, хто придумав друкувати автобусні квитки таким же касовим апаратом, як і в супермаркеті. Вузька тонка папірець з купою дрібного тексту і з невиразними скороченнями. Що раніше відправиться на смітник при неуважності — красиво запаковані в конверт залізничні квитки або не зрозумій який чек то з супермаркету, то з привокзального туалету?