Яке ви маєте право

35

Я айтішник. Одночасно з цим — студент юридичного факультету, на який я пішов заради загального розвитку. Я не хочу обговорювати, що юристів — як собак нерізаних. Я хочу запитати: за що, чорт забирай, я плачу свої гроші?

Тиждень тому у мене почався черговий семестр, разом з ним — предмет «цивільне процесуальне право». Викладач — жінка приблизно п’ятдесяти років, колишній співробітник прокуратури, за словами керівництва вузу, безцінний професіонал.

Окей, почалася пара. Перші сорок хвилин пройшли в стандартному сеансі залякування: мовляв, здайте мені відразу, ніякі сльози не допоможуть, і взагалі безпринципні нині студенти пішли. Я людина спокійна, таке слухаю вже третій рік поспіль, здаю все вчасно — загалом, приймаю до відома, не звернувши особливу увагу.

Наступні п’ятдесят хвилин (спасибі комусь з гальорки) вона говорила про те, що варто їй клацнути пальцями — і нас посадять; про те, що при Союзі було краще; про те, що зараз навколо купа нітратів, нітритів, пестицидів та іншої отрути, і краще нічого не їсти, а відразу загорнутися в простиральце і повзти на кладовище; про те, що будь-який телефон можна засікти з точністю до десяти сантиметрів, і про багато іншого.

Ви не зрозумійте мене неправильно — я охоче вірю, що і зв’язку у неї хороші, і продукти зараз чистими від всього не бувають. На здоров’я, я не проти. Тільки я так і не зрозумів: я заради цього, чи що, прийшов на юридичний?