Дитячий хор і тьоткін ор

47

Біля мого будинку два дитячих садка, прямо під вікнами — дитячий майданчик. Я живу під безперервний дитячий ор. Ненавидите ви дітей так, як ненавиджу їх я?

Вранці батьки тягнуть своїх дітей в сад. Діти в садок не хочуть, виють на всю округу, батьки на них кричать. Якщо закричав один, хто-небудь обов’язково підхопить.

Близько години дня в ці славні закладу виводять малюків на прогулянку. У мене змінна робота, я запросто можу бути вдома в цей час можу навіть намагатися спати. Мені давно цікаво: вихователі принципово беруть тільки дам з голосом пароплавної сирени? До дитячого вереску додається ор воспиталок.

На дитячому майданчику в першій половині дня набуваються мамусі з зовсім вже дрібницею, якої ще навіть в сад рано. Якщо заплакав один, інші тут же підхоплять. Довше півгодини тихо не буває. Годин з трьох на майданчику починають збиратися діти з місцевої школи та діти молодшого віку з бабусями. Такого різноманіття диких звуків не почуєш навіть у зоопарку. Іноді в цю какофонію вливається чия-небудь істерична собака. Це продовжується до сутінків, тобто влітку годин до десяти вечора.

Ці дрібні паразити в принципі не можу не кричати? Ну хоч п’ять хвилин? І ще: мобільний телефон давно перестав бути розкішшю і став річчю масового користування. Якого ж чорта діти досі кричать дурниной, намагаючись докричатися до мам та бабусь, які залишилися вдома? Що заважає обійти будинок і зателефонувати в домофон, врешті-решт?

У мене хороші вікна, відсікають 90% звуків, але не можна ж весь час тримати їх закритими! Задихнутися можна. Мені нафіг не потрібен кондиціонер, але періодично замислююся про його встановлення, інакше можна збожеволіти.