Ко-Ко-ко, нашим діткам нелегко

17

Дозвольте виплакатися, шановні! Я людина воістину диявольського терпіння, але не в цей раз. Задовбали матусі. Ні, це не матусі, це одержимі квочки, які зі стін пологового будинку читають дешеву макулатуру а-ля «Як виростити вундеркінда» і «100500 мов з дитинства».

Бідні діти, я щиро їм співчуваю. Зараз стало модно читати всяку психологічну літературу про «правильне виховання» та підходи. Тільки от автори не врахували, хто буде читати ці книги. Недалекі дамочки, вже представляючи своїх дітей нафтовими магнатами, захлинаючись читають їм невідомі терміни, щоб після закріпити свої «знання» читанням популярних жіночих журналів з психологічними статейками і тестиками.

От скажіть, ви правда думаєте, що якщо виховувати дитину за шаблонами та книг, у вас виросте нафтовий магнат? Раніше, коли дитина не розумів по-хорошому, приходив тато з ременем. Зараз дітей настільки захищають від страху чи болю, що вони абсолютно не пристосовані до життя. Матусі ведуть їх до тітоньки-психолога, де, схлипуючи, розповідають, яке нещасне їх чадо і як йому складно адаптації.

Мда, адаптація… Раніше батьки приводили дітей в дитсадок і йшли — поорет і перестане. Таких слів, як адаптація, знати не знали, діти самі вчилися перебувати без батьків. Мої діти ходять в дитсадок, в самий звичайний, без всяких «ранніх розвитку» та іншого мотлоху. Вони з двох років їдять самі і цілком можуть самостійно одягатися. Це не Женя зі старшої групи, матуся якого відчитує виховательку за те, що та намагалася змусити її детеночка самого заправити ліжечко. Старанно зав’язуючи шнурочки на його черевиках, вона обіцяє поскаржитися куди завгодно, тому що «в цьому садку безвідповідальне та жорстоке поводження з дітьми». А маленький Женя байдуже сидить і чекає, поки його матуся одягне.

(Не)шановні матусі! Якщо ви плануєте виховати гарматне м’ясо і бесхребетного людини, будь-ласка, не засуджуйте тих, хто хоче бачити в майбутньому самостійного людини. Не треба дивитися на мене з жахом, коли я не допомагаю дітям одягатися. Не треба верещати, коли ви дізнаєтеся, що в нашій родині ремінь — це нормально. Я не избиваю і не калечу дітей, але бувають моменти, коли налякати обов’язково. Мої діти сплять в тиху годину і їдять кашу, тому що в даний момент їх життя рішення за них приймаю я, і якщо треба спати, вони будуть спати.

Так, я вважаю, що потрібна деяка суворість, а не ваші сюсюкання і вмовляння. У дітей повинні бути обов’язки — хоча б банально прибирати кімнату після ігор і заправляти ліжко. Я не лаю їх за помилки, бо їм же на них вчитися. Більше того, я не ограждаю їх від труднощів. Я буду чекати навіть годину або два, але моя дитина сам шнурки зав’яже або застегнет куртку. І — о, жах! — вони з дитячого саду знають, що таке будильник. Уявіть собі, ранок у нас починається не з ниття.

Не треба поширювати свій культ одержимою квочки на тих, хто Екшн сно виховує дітей.