Доброго ранку, пані неплатниця!

11

Добрі комунальники взули нас на десять тисяч. В той момент у квартирі проживала одна я, і стільки води чисто фізично не викуповувала. Так як бідний студент не дістане десять косарів зі своєї дірявої кишені, я вирішила піти з ними розбиратися і судитися.

Як ви розумієте, лише один запит відомостей у цьому диво-закладі затягнувся аж на цілий місяць. Ну гаразд, не біда. Не біда і той факт, що щоранку о восьмій і кожен вечір в дев’ять нам дзвонили і весело казали, що треба сплатити, а не то — ай-ай-ай! — підемо в суд.

Біда в тому, що наш суд у підсумку пройшов хоч і в мою користь, але на початку місяця. Уявіть собі моє здивування, коли на наступний день нам знову зателефонували ці диво-люди, погрожуючи все тим же судом! У відповідь на мою цілком закономірну прохання припинити займатися цим маренням я почула: «Та ми вас іншої компанії до кінця місяця замовили, не можемо ж ми скасувати!»

Ще вісімнадцять днів у мене був чудовий будильник.