Не нашого розуму справа

13

Страшно задовбали колеги. Вони — агенти з продажу нерухомості, я — секретар. Так, та сама секретар, якій поставили за якісь гріхи кавоварку. Я п’ю свій зелений чай, вони п’ють каву і кожен, кожен раз звати мене.

— Він нам не дає!
— Не працює!
— Зламалося!
— Іди відрегулюй!

І я йду. Неохоче, всім виглядом це показуючи. Тому що вже задолбали пояснювати, що працездатність апарата потрібно підтримувати, якщо хочеш кави! Потрібно виливати воду з піддону, висипати спресовані «таблетки», мити млин і наливати воду. Це просто. Це базові дії. На це багато розуму не потрібно. Невже так складно запам’ятати елементарний алгоритм? Невже подобається виглядати в моїх очах непрохідним тупицею?

І так, все це я говорила агентам. Без толку!