Ах, вибачте!

10

Задовбали хто звільнюються. Знаю таких людей п’ять-шість — як колег, так і просто знайомих. Будь-яка розмова, якщо він хоч трохи торкнувся роботи, призводить до такого безнаЕкшн ного зітхнути:

— Я, напевно, звільнюсь.

Навіть без питання «чому?» з твого боку ллється ціла купа причин: невдоволення зарплатою, обов’язками, вимогою, часом, начальством… Погоджуючись з вагомістю причин, зазвичай говориш:

— Правильно, а коли?

Ось тут починається балет. Найчастіше прив’язуються до якої-небудь дати:

— Зараз невдалий момент. Ось допрацюю до літа (Нового року, Дня всіх святих, Хануки), а потім точно звільнюсь.

Приходить термін. Людина так і не звільнився, але продовжує при кожному зручному випадку нити про свою роботу. Ти ж хотів звільнитися?

— Тут на роботі (в сім’ї, в країні, в галактиці) період був невідповідний для звільнення.

Або починається:

— Поки не знайшов нового місця.
— А ти шукав?
— Так часу з-за роботи толком немає.

Ну, приїхали… Або ще:

— Скрізь тільки гірше пропонують.

Так якщо скрізь гірше, може, вистачить плакати, що у тебе поганий місце роботи?

Такі люди звільняються роками. Задовбали!