Зайчики в трамвайчику, Жаба на мітлі

18

Понеділок, ранок. Вагон повний. Навпроти мене їде молода пара: чоловік середніх років в строгому костюмі і дівчина не менш офіційному вигляді. Обидва серйозні, про щось перешіптуються, не посміхаються. Підходить контролер з черговою перевіркою квитків.

— А ми зайчики! — раптом радісно заявляє чоловік, приставивши свої руки до голови, аки вуха. Контролер в ступорі, я теж.

— Ага, зайчики! — повторює за ним дівчина, мило посміхаючись. Весь вагон уже дивиться на парочку і чекає Екшн від контролера.

— Тоді на вихід! Нічого зайцями кататися, раз квитків немає!

— Чому немає, є… — чоловік дістає з кишені два квитка на електричку і простягає контролеру. Жінка опешивает, вагон хихикає.

— А тоді чому ви зайчики?

Чоловік мовчки дістає паспорт, де в графі «Прізвище» гордо значиться: «Зайчик».

— А це моя дружина, Зайчик Ірина Олегівна.

Такого усміхненого контролера в електричці я ніколи не бачила. А всього-то паспорт показав…