За течією обставин

8

Люба, ми з тобою разом разом три роки, і ти за цей час так і не навчилася розповідати про себе. А адже ми поки що живемо в різних містах, бачимося раз на півроку, і у мене немає можливості катувати тебе з пристрастю, видавлюючи кожне слово. І згадувати, що було з тобою, ти так і не навчилася. І навіть дбати про власну безпеку.

Я спокійно можу повністю розповісти про весь свій день і нічого не упустити. Ти здатна розповідати годинами — і при цьому тільки через півроку-рік я випадково дізнаюся, що в цей день тобі зробили пропозицію або намагалися пограбувати. А можу і не знати взагалі.

Якщо я кудись пішов серед розмови, мені неважко витратити зайві дві секунди, щоб написати в асьці, куди саме. Ти ж пишеш: «Я пішла» — і звалюєш. Невже важко набрати на п’ять слів більше?

Я вже мовчу про те, щоб, раз вже ми сидимо і спілкуємося по мережі, заздалегідь попередити, що друзі вже вийшли гуляти і через годинку зайдуть за тобою. Все одно ти з ними зазвичай домовляєшся про це по асьці. Але передати нехитру інформацію в моє віконце ти не здатна.

Заради мене ти стала хоч іноді дивитися на годинник і запам’ятовувати приблизний час поЕкшн , але так і не навчилася сідати ввечері хоча б на останню маршрутку, щоб не добиратися самотужки додому по темряві за досить небезпечного району, де на тебе один раз нападав ґвалтівник, ще один раз «просто» намагався наздогнати і незліченну кількість разів намагалися познайомитися гоп-компанії з пивком.

Якщо запитати без всякої задньої думки, які у тебе плани на вихідні, ти частенько влаштовує істерику: «Я живу без чітких планів і насолоджуюся природним, випадковим ходом життя».

Тобі вже 26 років, а не 18, а ти така ж дивна і наївна. І так само в глибині душі чекаєш, що інші люди вирішать твої проблеми за тебе. За дорослу 26-річну дівчинку.

Загалом, задовбали своєю інфантильністю і необов’язковістю. Скоро ми розлучаємося, і це буде свято.