Нуль ложок

13

Буду коротким. Задовбав цукор.

Не, я не діабетик, не людина із зайвою вагою, не прихильник ЗСЖ. Я люблю пити чай без цукру. У кафе замовляю: «Чай чорний, без цукру». Рідко коли не запитають: «скільки ложок Цукру?» А коли не запитають обов’язково бухнут парочку.

В поїзді — аналогічно: «Чай чорний, без цукру». Приносить — з цукром, з лимоном. «Він же з лимоном, всі з цукром п’ють». А що, я про лимон щось сказав? І як це пов’язано з цукром? Що б не окремо покласти цукор, окремо лимон? Компанія РЖД настільки скілл своїх провідників не прокачала. З Аерофлотом простіше: там цукор фасований, а в поїздах буває самодіяльність.

В гостях теж систематично буває — мені наполегливо до кожної запропонованої мені чашці чаю пропонують цукор і присувають цукорницю, хоча було раз, і навіть не раз, сказано, що п’ю без цукру. І адже неодноразово ловив за руку, коли мені намагалися підкласти. З кращих спонукань, звичайно.

Я розумію, що провінція п’є чай в основному з цукром — ця культура ще з XVIII століття закладена. Але якесь розуміння про те, що цукор кожен кладе собі до смаку, а деякі можуть і взагалі не класти, геть відсутня.